GeoGuide
    GeoGuide
    GeoGuide
 
Новини | Довідники | Законодавство | Конференції | Каталоги | Публікації | Про сайт
Всі розділи: Топографо-геодезична діяльність Землевпорядкування та кадастр  
     
 
Партнери

Сайт "Географія в Україні"
Сайт "Географія в Україні"

Сектор геоінформаційних технологій та геомоніторингу, ХНУ ім. Каразіна
Сектор геоінформаційних технологій та геомоніторингу, ХНУ ім. Каразіна

 

 
Нормативно-правові акти в сфері геодезії та картографії

Інструкція
з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500
(ГКНТА-2.04-02-98)

    Затверджена Наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України №56 від 9 квітня 1998 р.
    Текст в редакції від 27 липня 1999 року зі змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру №90 від 27.07.99 р.

 
    4.4. GPS-спостереження

    4.4.1. Розвиток геодезичних мереж можна виконувати також з допомогою GPS-спостережень. Для визначення координат геодезичних пунктів застосовують такі методи GPS-знімання:

    - статичний (статичне знімання),

    - кінематичний (кінематичне знімання),

    - псевдокінематичний (статичний переривчастий).

    Вибір методу знімання залежить від вимог до точності визначення пунктів. Приблизні схеми наведено в дод.2.

    Точність визначення положення геодезичного пункту із застосуванням GPS-знімання наведено в табл.9.

    Таблиця 9

Частота Довжина бази, км Кількість супутників Тривалість сесії, хв. Точність визначення (10-6Д) мм
Статичне знімання
Одна 1 4 30 5-10
    5 15  
  5 4 60 5
    5 30  
  10 4 90 4
    5 60  
  30 4 120 3
    5 90  
Кінематичне знімання
Одна 3 5 0.1 10
Дві (Р-код) 100 5 0.1 3

 
    На практиці застосовують комбінації з цих трьох методів, виходячи з їх оптимальності для даного району робіт.

 
    4.4.2. Методи визначення положення геодезичних пунктів із спостережень і вимоги до польового обладнання (типи приймачів, антен тощо) зазначають у технічному проекті.

 
    4.4.3. Проектування GPS-знімань виконують на топографічних картах масштабів 1:25 000 - 1:100 000 згідно з вимогами розділу 2 даної Інструкції.

 
    4.4.4. На основі затвердженого технічного проекту проводять рекогносцирування GPS-мережі, під час якого уточнюється проект мережі і намічуються місця встановлення пунктів і закладання центрів. При цьому слід враховувати такі важливі вимоги:

    - розташування пункту повинно бути в зоні безперешкодного огляду неба;

    - відсутність поблизу пункту об'єктів, що відбивають радіосигнали від супутників (металеві споруди, огорожі, потужні радари, телепередавачі тощо).

 
    4.4.5. Для визначення положення геодезичних пунктів застосовують два основних типи GPS-мережі:

    - радіальний;

    - тип замкнутої геометричної мережі.

    При радіальному типі мережі один приймач установлюють на вихідному пункті і виконують вимірювання векторів (баз) від цього пункту до приймачів, установлених на інших пунктах.

    Тип мережі у вигляді замкнутої геометричної фігури полягає у послідовному спостереженні суміжних пунктів і переході від одного пункту до іншого по замкнутій кривій. Типи мереж наведено в дод.2.

 
    4.4.6. GPS-мережа має відповідати таким основним вимогам:

    - мережа повинна складатися із замкнутих петель або інших замкнутих геометричних фігур;

    - повинна бути здійснена прив'язка мережі не менш як до трьох пунктів державної геодезичної мережі, на яких обов'язково виконуються GPS-спостереження;

    GPS-мережа повинна бути прив'язана не менше ніж до чотирьох нівелірних знаків з використанням безпосередніх методів прив'язки.

 
    4.4.7. Основним документом, який регламентує порядок роботи на пункті при виконанні GPS-спостережень та обробку результатів спостережень, є інструкція оператору супутникової геодезичної системи GPS.

 
    4.4.8. Проміжок часу, коли спостереження одних і тих же супутників виконується з двох чи більше пунктів, називається сесією.

    Від тривалості сесій спостережень залежить точність і надійність визначення векторів (баз).

    Триваліша сесія дає змогу точніше визначити вектор бази, але вона дорожча.

    Мінімальну кількість n сесій в мережі з N пунктів при використанні для спостережень r приймачів визначають за формулою:

     ,

    де k - кількість пунктів, що перекриваються між сесіями (формула має смисл при r ≥ 2 і k = 1).

    Якщо пункт GPS-мережі буде спостерігатися m разів, то мінімальну кількість сесій визначають за формулою:

     .

 
    4.4.9. До початку спостережень на пункті антену GPS-системи центрують над центром пункту за допомогою оптичного центриру і вимірюють її висоту.

 
    4.4.10. Вимірювання висоти антени виконують за допомогою спеціальної лінійки, що знаходиться в комплекті системи GPS. Висоту вимірюють двічі - до початку спостережень і після їх закінчення. Кожний цикл вимірювань складається із трьох вимірів, які проводять до трьох точок, рівномірно розміщених по кругу основи - антени. Розходження між результатами вимірювань не повинні перевищувати 1 см. При більших розходженнях вимірювання висоти повторюють.

 
    4.4.11. Якщо при спостереженнях антена кріпиться на столику сигналу, то двічі визначають елементи редукції антени з метою передачі координат центра пункту на центр антени. Визначення елементів приведення виконують як при лінійних вимірюваннях.

 
    4.4.12. При GPS-спостереженнях на кожному пункті вимірюють метеорологічні дані: температуру повітря, тиск і вологість, для чого застосовують аспіраційний психрометр Асмана і барометр-анероїд. Результати вимірювань записують у журнал спостережень.

 
    4.4.13. Після закінчення сесії на пункті слід перевірити положення антени, повторно виміряти її висоту над маркою центра, записати в журнал необхідну інформацію, а саме: назву пункту; ідентифікатор станції, що використовується у назві файла; прізвище оператора; серійні номери приймача і антени; висоту антени; моменти початку і кінця спостережень; номери супутників, які спостерігались; інші питання, які виникали в процесі спостережень.

 
    4.4.14. Для синхронізації часу спостережень на різних пунктах бажано, щоб між бригадами в полі був стабільний радіозв'язок. Радіозв'язок особливо потрібний при виконанні псевдокінематичного знімання, тому що дуже важливо, щоб усі приймачі накопичували дані протягом одного і того самого інтервалу часу.

 
    4.4.15. Туман і дощ не впливають на передачу даних із супутників, але удар блискавки може пошкодити приймач. Тому під час грози приймач слід виключити і від'єднати від антени.

 
    4.4.16. Після закінчення GPS-знімання слід здати такі матеріали:

    - дискети із чотирма файлами спостережень;

    - журнали спостережень;

    - технічний звіт про виконані роботи.

    У технічному звіті, крім висвітлення питань, що передбачені в п.12.8, додається:

    - опис GPS-устаткування та методів перевірки установки штативів (триног) або оптичного центриру у вертикальне положення; якщо використовувались вишки або спеціальні стержні (жердини), потрібно описати, яким чином виконувалась колімація антени;

    - опис схеми обчислень, включаючи інформацію про версію програмного забезпечення, що використовувалось, та метод зрівнювання;

    - номери супутників, які спостерігались у кожній сесії;

    - опис методів обчислень координат усіх пунктів, спостереження за якими виконувалися поза їх центрами.

    Потрібно додати схеми приведення результатів спостережень до центрів пунктів як у плані, так і по висоті; опис ситуацій, які виникали під час спостережень, список поломок устаткування та інших факторів, що негативно впливали на проведення знімання з невідомих причин.

    До технічного звіту додаються:

    - перелік помилок замикання петель (фігур);

    - схема відвідування пунктів для проведення спостережень;

    - статистика векторів;

    - результати вільного зрівнювання;

    - список вирівняних координат;

    - копії журналів спостережень;

    - протокол неполадок устаткування;

    - схема мережі і її прив'язка до державної геодезичної мережі;

    - дискети із результатами спостережень.

 
    4.5. Нівелювання

    4.5.1. Нівелірні мережі для виконання великомасштабних топографічних знімань створюються шляхом згущення державної нівелірної мережі.

    Нівелювання III та IV класів є основним методом згущення державної нівелірної мережі при виконанні великомасштабних топографічних знімань.

    Для визначення висот пунктів знімальної основи, а також для визначення висот пунктів геодезичних мереж згущення дозволяється розвивати мережі технічного нівелювання.

    Густоту та клас точності нівелірних мереж під час топографічних знімань, у залежності від призначення та масштабів знімань, вибраного перерізу рельєфу місцевості тощо, вказують у технічному проекті (програмі) робіт.

 
    4.5.2. Нівелірні мережі для великомасштабних топографічних знімань створюють у вигляді окремих ходів, полігонів або самостійних мереж і, як правило, прив'язують не менше ніж до двох вихідних нівелірних знаків (марок, реперів) вищого класу.

 
    4.5.3. У містах, площа яких понад 500 кв.км, створюється нівелірна мережа I класу.

    У містах з площею 50-500 кв.км створюються системи ліній II класу.

    У містах площею від 25 до 50 кв.км створюються нівелірні мережі III класу, а в невеликих містах та населених пунктах площею менше 25 кв.км дозволяється створювати нівелірні мережі тільки IV класу.

 
    4.5.4. Для закріплення ліній нівелювання в основному застосовують стінні репери.

 
    4.5.5. Вимоги до методики нівелювання, приладів та точності робіт описано в діючій Інструкції з нівелювання I, II, III та IV класів.

    У пп.4.5.6-4.5.30 цієї Інструкції наводяться основні вимоги до нівелювання IV класу, технічного та тригонометричного нівелювань.

 
    Нівелювання IV класу

    4.5.6. Нівелювання IV класу виконується нівелірами, що мають збільшення труби не менш 25х, ціну поділки рівня не більше 25'' (контактного - не більше 30'') на 2 мм (див. дод.15) та нівелірами з самовстановлювальною лінією візування (НЗКЛ, Ni-025) та їм рівноточними.

 
    4.5.7. При нівелюванні IV класу ходи прокладають в одному напрямку. Довжина ліній не повинна перевищувати 8 км на забудованій території і 12 км на незабудованій.

 
    4.5.8. Перед початком польових робіт виконують польові перевірки та дослідження нівелірів і компарування рейок (див. дод.13).

 
    4.5.9. Для нівелювання IV класу застосовують триметрові двосторонні рейки з шашковою шкалою (див. дод.15).

    Відліки по чорних та червоних сторонах рейок беруть по середній нитці. Для визначення відстані від нівеліра до рейки проводять відлік по віддалемірній нитці по чорній стороні рейки.

 
    4.5.10. Порядок спостережень на станції такий:

    - відлік по чорній стороні задньої рейки;

    - відлік по чорній стороні передньої рейки;

    - відлік по червоній стороні передньої рейки;

    - відлік по червоній стороні задньої рейки.

 
    4.5.11. Розходження значень перевищення на станції, що визначені по чорній та червоній сторонах рейок, допускається до 5 мм.

    Нерівність відстаней від нівеліра до рейок на станції допускається до 5 м, а накопичення їх у секції - до 10 м.

 
    4.5.12. Нормальна довжина променя візування 100 м. Якщо нівелювання виконують нівеліром, труба якого має збільшення не менше 30х, то при відсутності коливань зображень дозволяється збільшувати довжину візирного променя до 150 м. Висота променя над підстильною поверхнею повинна бути не менш як 0.2 м.

 
    4.5.13. Нев'язки в ходах між вихідними пунктами та в полігонах повинні бути не більше (мм) при кількості станцій менше 15 на 1 км ходу і (мм) на місцевості із значними кутами нахилу, коли кількість станцій більше 15 на 1 км ходу, де L - довжина ходу (полігону) в км; n - кількість станцій в ході (полігоні).

 
    4.5.14. Після закінчення нівелювання IV класу здають такі матеріали:

    - схему ходів нівелювання;

    - журнали нівелювання або його результати в реєстраторах чи накопичувачах інформації;

    - матеріали дослідження приладів та компарування рейок;

    - абриси місцезнаходження нівелірних марок, стінних та грунтових реперів (у т.ч. раніше закладених);

    - акти здачі знаків нівелювання для нагляду за збереженням;

    - відомості перевищень;

    - матеріали обчислень та оцінки точності;

    - каталог висот;

    - пояснювальну записку.

 
    Технічне нівелювання

    4.5.15. Ходи технічного нівелювання прокладають між двома вихідними знаками у вигляді одиночних ходів або системи ходів з однією або декількома вузловими точками.

    Прокладання замкнутих ходів, що опираються обома кінцями на один і той самий вихідний знак, не дозволяється.

    У мережу технічного нівелювання включаються всі пункти планових мереж згущення (полігонометрії, трилатерації, тріангуляції), які не включені в мережу нівелювання IV класу.

 
    4.5.16. Довжини ходів технічного нівелювання визначають у залежності від висоти перерізу рельєфу топографічного знімання. Допустимі довжини ходів наведено в табл.10.

    Таблиця 10

Характеристика ліній Довжини ходів (у км) при перерізах рельєфу
0.25 м 0.5 м 1 м і більше
Між двома вихідними пунктами 2.0 8 16
Між вихідним пунктом та вузловою точкою 1.5 6 12
Між двома вузловими точками 1.0 4 8

 
    4.5.17. Для виконання технічного нівелювання застосовуються нівеліри із збільшенням зорової труби не менше 20х та ціною поділки рівня не більше 45'' на 2 мм, нівеліри із самовстановлювальною лінією візування, а також теодоліти з компенсатором або з рівнем на трубі.

    Нівелірні рейки повинні мати шашковий малюнок із сантиметровими або двосантиметровими поділками.

 
    4.5.18. Нівелювання виконують в одному напрямку. Відліки по рейці, що встановлена на нівелірний башмак, костиль чи вбитий в землю кілок, беруть по середній нитці.

    Порядок спостережень на станції такий:

    - відліки по чорній та червоній сторонах задньої рейки;

    - відліки по чорній та червоній сторонах передньої рейки.

    Розходження значень перевищення на станції, що визначені по чорній та червоній сторонах рейок, допускається 5 мм.

 
    4.5.19. Віддалі від приладу до рейок визначають по крайніх віддалемірних нитках труби. Нормальна довжина променя візування 120 м. За добрих умов видимості та спокійних зображеннях довжину променя можна збільшити до 200 м.

 
    4.5.20. Нев'язки нівелірних ходів або замкнутих полігонів не повинні перевищувати величин, що обчислені за формулою (мм), де L - довжина ходу (полігону) в кілометрах.

    На місцевості із значними кутами нахилу, коли кількість станцій на 1 км ходу більше 25, допустима нев'язка підраховується за формулою (мм), де n - кількість штативів у ході (полігоні).

 
    4.5.21. У процесі технічного нівелювання одночасно нівелюють окремі характерні точки місцевості, стійкі щодо висоти об'єкти: кришки люків, головки рейок на переїздах, пікетажні стовпи вздовж доріг, великі камені і т. ін. Висоти наведених точок визначають як проміжні при включенні їх у хід. Кожна проміжна точка повинна бути замаркірована або на неї повинен бути складений абрис з промірами до ближніх орієнтирів. Особливу увагу треба приділяти визначенню урізів води.

 
    4.5.22. Після проведення польових робіт з технічного нівелювання здають матеріали, що перелічені в п.4.5.14.

 
    Тригонометричне нівелювання

    4.5.23. Для визначення висот точок геодезичної знімальної основи при топографічному зніманні з перерізом рельєфу через 2 та 5 м, а також при топографічному зніманні місцевості, що вкрита горбами, з перерізом рельєфу через 1 м геометричне нівелювання може бути замінене тригонометричним.

 
    4.5.24. Вихідними знаками для тригонометричного нівелювання є пункти тріангуляції, трилатерації і полігонометрії всіх класів і розрядів, висоти яких визначені геометричним нівелюванням. Вихідні пункти слід розташовувати не рідше ніж через п'ять сторін.

    У разі доброї видимості і використання приладів точністю 1'' і 2'' кількість сторін між вихідними пунктами в гірських районах може бути збільшена в 1.5 раза.

    У гірських районах вихідними можуть бути пункти тріангуляції, трилатерації і полігонометрії, висоти яких визначені тригонометричним нівелюванням.

 
    4.5.25. Вертикальні кути при тригонометричному нівелюванні вимірюють на всі пункти, висоти яких не визначені з геометричного нівелювання. Вертикальні кути вимірюють одночасно з горизонтальними тими самими приладами в прямому та зворотному напрямках.

    Вимірювання проводять трьома прийомами при двох положеннях вертикального круга.

    Для вимірювань використовують періоди достатньо чітких та спокійних зображень візирних цілей, за винятком часу, близького до сходу та заходу сонця (у межах двох годин).

 
    4.5.26. Коливання значень вертикальних кутів та місця нуля, що обчислені з окремих прийомів, не повинно перевищувати 15''.

 
    4.5.27. Розходження між прямим і зворотним перевищенням для однієї і тієї самої сторони не повинно бути більшим від 4 см на кожні 100 м відстані.

 
    4.5.28. Нев'язки по висоті в ходах і замкнутих полігонах не повинні перевищувати величин, обчислених за формулою:

     (см),

    де ,

    n - кількість ліній у ході (полігоні);

    S - довжина лінії в метрах.

    В окремих випадках можуть встановлюватися вищі вимоги до точності тригонометричного нівелювання; при цьому методику роботи визначають на основі спеціальних розрахунків.

 
    4.5.29. Висоти верху візирної цілі і горизонтальної осі приладу над маркою центра знака вимірюють з точністю 1 см.

 
    4.5.30. Після закінчення тригонометричного нівелювання здають такі матеріали:

    - журнали вимірювання довжин ліній та вертикальних кутів або їх результати в реєстраторах чи накопичувачах інформації;

    - матеріали дослідження приладів;

    - матеріали обчислення перевищень та оцінки точності;

    - каталог висот;

    - пояснювальну записку.

 
Структура документу
 
1. Загальні положення
 
  1.1. Основні вимоги
 
  1.2. Застосування топографічних планів
 
  1.3. Зміст топографічних планів
 
  1.4. Проекція, система координат та висот, розграфлення та номенклатура топографічних планів
 
  1.5. Геодезична основа топогра-фічних знімань
 
2. Проектування топографо-геоде-зичних робіт
 
3. Рекогностування та закладання центрів геодезичних пунктів. Побудова геодезичних знаків
 
4. Геодезичні мережі згущення
 
  4.1. Полігонометрія 4 класу, 1 і 2 розрядів
 
  4.2. Трилатерація 4 класу, 1 і 2 розрядів
 
  4.3. Тріангуляція 4 класу, 1 і 2 розрядів
 
  4.4. GPS-спостереження
 
  4.5. Нівелювання
 
5. Знімальна геодезична мережа
 
  5.1. Планова мережа
 
  5.2. Висотна мережа
 
6. Обробка результатів геодезичних вимірювань
 
7. Методи виконання топографічних знімань
 
  7.1. Аерофототопографічне знімання
 
  7.2. Наземне фототопографічне знімання
 
  7.3. Мензульне знімання
 
  7.4. Тахеометричне знімання
 
  7.5. Особливості знімання забудо-ваних територій
 
  7.6. Знімання підземних комунікацій
 
  7.7. Оновлення топографічних планів
 
8. Зведення по рамках суміжних топографічних планів
 
9. Редагування топографічних планів
 
10. Складання і підготовка топогра-фічних планів до видання
 
11. Створення цифрових та елект-ронних топографічних планів
 
12. Складання технічних звітів
 
     Додатки 1 - 3
 
     Додатки 4 - 6
 
     Додатки 7- 12
 
     Додатки 13-15
 
 
Інші документи
 
Інструкція про порядок контролю і приймання топографо-геодезичних та картографічних робіт
 
Всі документи ...
 
  Сторінка :   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   Повернутися до переліку документів
Оголошення

Запрошуємо
ГІС-Форум "Освіта. Наука. Виробництво" - 2015
ГІС-Форум-2018
 
м. Харків
14-16 березня
2018 р.

 
 
GeoGuide на Фейсбуці  GeoGuide у ВК
Новини | Публікації | Довідники | Законодавство | Конференції | Каталоги | Про сайт
GeoGuide, 2009-2018, info@geoguide.com.ua