GeoGuide
    GeoGuide
    GeoGuide
 
Новини | Довідники | Законодавство | Конференції | Каталоги | Публікації | Про сайт
Всі розділи: Топографо-геодезична діяльність Землевпорядкування та кадастр  
     
 
Партнери

Сайт "Географія в Україні"
Сайт "Географія в Україні"

Сектор геоінформаційних технологій та геомоніторингу, ХНУ ім. Каразіна
Сектор геоінформаційних технологій та геомоніторингу, ХНУ ім. Каразіна

 

 
Нормативно-правові акти в сфері геодезії та картографії

Інструкція
з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500
(ГКНТА-2.04-02-98)

    Затверджена Наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України №56 від 9 квітня 1998 р.
    Текст в редакції від 27 липня 1999 року зі змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру №90 від 27.07.99 р.

 
    7.2. Наземне фототопографічне знімання

    7.2.1. Наземне фототопографічне (фототеодолітне) знімання застосовується для створення топографічних планів у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 районів з гірським та горбистим рельєфом і, в окремих випадках, у рівнинних районах для інженерних вишукувань.

 
    7.2.2. Точність та зміст топографічних планів, які створюють методом наземного фототопографічного (фототеодолітного) знімання, повинні відповідати загальним вимогам, що висуваються до топографічних знімань цих планів.

 
    7.2.3. Щільність пунктів геодезичної основи для фототеодолітного знімання, а також точність їх визначення в плані і по висоті повинні відповідати вимогам пп.1.1.16-1.1.25 цієї Інструкції.

    Геодезичні виміри з метою визначення координат і висот пунктів знімальної мережі, а також закріплення пунктів виконують відповідно до вимог пп.5.1.8-5.1.21 та розділу 5.2 цієї Інструкції.

    Пункти знімальної мережі розташовують так, щоб забезпечити можливість зручної прив'язки фототеодолітних станцій та контрольних точок. При цьому в межах кожного планшета масштабу 1:5000 або 1:2000 повинен бути закріплений на місцевості не менш ніж один пункт геодезичної мережі або знімальної основи.

 
    7.2.4. Проект розміщення фотостанцій, способів їх геодезичної прив'язки та необхідної щільності контрольних точок (напрямків) розроблюють на картах (планах), масштаб яких може бути дрібнішим не більше ніж у 5 разів від масштабу створюваного плану. Проект уточнюють на місцевості.

    Потрібну кількість фотостанцій визначають у залежності від форми рельєфу і прийнятого методу згущення мережі контрольних пунктів і знімань "мертвого простору" (тобто ділянок місцевості, що не відобразилися на фотознімках).

 
    7.2.5. Граничні відстані фотографування обмежуються вимогами, що пред'являються до точності планів, і технічними можливостями знімальних камер та стереофотограмметричних приладів.

    Для фотокамер з фокусною відстанню до 200 мм допускаються такі значення граничних віддалей фотографування:

    - для стереоавтографа моделі 1318 - 8 дм у масштабі плану, що складається;

    - для стереоавтографа моделі 1318EL, Технокарта та Стереоанаграфів моделей 2, 4, 6 - 10 дм при середній помилці нанесення контурів 0.5 мм і 16 дм - при середній помилці 0.7 мм.

    При зніманні в масштабі 1:5000 максимальні віддалі слід обмежувати із врахуванням можливостей дешифрування.

 
    7.2.6. Базиси фотографування повинні розташовуватися по можливості паралельно до загального напрямку горизонталей рельєфу ділянок місцевості, що фотографуються. Між кінцями базисів має бути взаємна видимість.

    Вимірювання довжин базисів слід проводити з відносною помилкою не більше 1:2000.

 
    7.2.7. Мінімально допустимі довжини базисів фотографування (у метрах) розраховують за формулою:

     ,     ,

де: Y - максимальна віддаль (у метрах) до дальньої межі знімання; mp - середня квадратична помилка визначення поздовжнього паралаксу, мм не більше ±0.01 мм; my - середня квадратична помилка визначення положення точки в плані, мм; fk - фокусна відстань фотокамери, мм; X2max - найбільше значення фотокоординати X2 у межах робочої частини стереопари; φ - кут відхилення оптичної осі камери від нормалі до базису.

    Примітка. Фотографування з відхиленням оптичних осей від нормалі до базису (кутом скосу) більшим ніж 31° 30' допускається тільки як виняток. При цьому в кожному конкретному випадку розраховують максимальні віддалі фотографування та довжини базисів.

 
    7.2.8. Максимальна величина перевищення одного кінця базису відносно другого не повинна бути більше 10 мм у масштабі моделі, в якому передбачається проведення камеральної обробки матеріалів даної фотостанції.

 
    7.2.9. Під час виконання знімання кожна стереопара повинна забезпечуватися контрольними точками, що використовуються при камеральній обробці для виключення впливу помилок зовнішнього орієнтування знімків. Якщо знімання виконують без перекриття, то кожна стереопара має бути забезпечена не менш ніж чотирма контрольними точками. Для перспективних стереопар кількість контрольних точок повинна бути не менше п'яти. Для знімання з перекриттям кількість і місця розташування контрольних точок розраховують у процесі розробки проекту фотознімальних робіт.

    Контрольні точки для лівого і правого кінців базису бажано вибирати спільними.

    Контрольними точками можуть бути пункти опорної геодезичної мережі, точки знімальної основи, а також чіткі контури місцевості, що добре розпізнаються на фотознімках. Максимальна помилка розпізнавання не повинна перевищувати 0.1 мм.

    Пункти опорної геодезичної мережі та точки знімальної основи, що використовують як контрольні точки, перед фотографуванням маркірують. Маркірувальні знаки мають бути контрастними відносно фону знімка і не повинні затінятися під час фотографування. Розміри маркірувальних знаків залежать від віддалі до фотостанцій і не повинні бути меншими ніж 0.15 мм по висоті і 0.05 мм по ширині в масштабі знімка. Відомості про маркірувальні знаки (форма, розмір, колір, висота точки спостереження та дата установки) заносять у журнал маркірування.

    Абриси (фотознімки) контрольних точок заносять у журнал фототеодолітного знімання.

 
    7.2.10. Прив'язку фототеодолітних станцій та контрольних точок, не суміщених з пунктами геодезичної основи, здійснюють за допомогою теодолітних ходів, прямих, обернених та комбінованих засічок та іншими методами в залежності від умов місцевості. При зніманні в масштабах 1:500 та 1:1000 прив'язка фототеодолітних станцій та контрольних точок оберненими засічками не допускається.

    Під час прив'язки фототеодолітних станцій та контрольних точок за допомогою теодолітних ходів слід виконувати вимоги цієї Інструкції. При прив'язці фотостанцій висячими ходами на кінці кожного ходу вимірюють не менш ніж два контрольних напрямки на пункти геодезичної основи.

    При прив'язці фототеодолітних станцій способом засічок точність вимірювання горизонтальних кутів має бути не більше 20'', вертикальних - не більше 30''.

    При прив'язці контрольних точок засічками точність вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів має бути не більше 30''.

    Примітка. При камеральній обробці стереопар на аналітичних стереофотограмметричних приладах типу Стереоанаграф, як виняток, замість координат контрольних точок можна використовувати контрольні напрямки на них (горизонтальні та вертикальні кути). Контрольні напрямки вимірюють теодолітами з точністю 10'', при цьому в спостереження обов'язково включають спостереження протилежного кінця базису.

 
    7.2.11. Фотостанції та контрольні точки, які не передбачається закріплювати постійними знаками, закріплюють на місцевості тимчасовими знаками (металевими трубами, дерев'яними кілками тощо) з метою збереження їх на час виконання та контролю робіт, а також на випадок повторення частини робіт.

 
    7.2.12. Робота на фотостанції полягає у виконанні фототеодолітного знімання, вимірювань довжини, напрямку та кута нахилу базису, виконання вимірювань, що передбачені проектом робіт. Орієнтування базису слід виконувати не менш ніж по двох пунктах геодезичної основи.

    Фотографування з обох кінців базису повинно бути виконане з мінімальним розривом у часі за майже однакових умов освітлення. Фотографування найкраще виконувати в сонячну погоду. При цьому рекомендується вибирати для знімання такий час, щоб сонце було позаду і трохи збоку від фототеодоліта чи знімальної камери.

 
    7.2.13. Після фотолабораторної обробки перевіряють фотографічну та фотограмметричну якість усіх негативів. Перевірку фотографічної якості проводять за загальною густиною негатива, за проробкою деталей в найтемніших місцях негатива, за його контрастністю та густиною вуалі.

    Негатив вважається непридатним для фотограмметричних робіт, якщо на ньому виявлено сповзання емульсії, подряпини, плями на робочій частині, відсутність зображення координатних міток або розходження відстаней між координатними мітками більш ніж на 0.2 мм. При непридатності одного з негативів перезнімають всю стереопару.

 
    7.2.14. На відбитках фототеодолітних знімків або на фотопанорамах розпізнають всі контрольні точки. Розпізнавання проводять під стереоскопом (інтерпретоскопом), користуючись польовими журналами, фотознімками та замальовками. Контрольні точки обводять кружком і підписують.

 
    7.2.15. Польове дешифрування виконують при обході за наміченими маршрутами і при огляді місцевості з фотостанцій.

    При польовому топографічному дешифруванні на відбитках фототеодолітних знімків або на фотопанорамах розпізнають усі елементи та предмети місцевості, які не можуть бути розпізнані при камеральній обробці фототеодолітних знімків, а також збирають семантичну та кількісну інформацію на об'єкти, що дешифруються. Розпізнані на фотопанорамах об'єкти та контури позначають умовними знаками або написами.

    Обов'язковому польовому дешифруванню підлягають:

    - населені пункти та окремі будівлі;

    - дорожна мережа та інженерні споруди на ній;

    - лінії зв'язку і електропередачі високої та низької напруги;

    - промислові, сільськогосподарські та культурно-побутові об'єкти;

    - гідрографічна мережа.

    По закінченні польового дешифрування, як допоміжний матеріал, до віддешифрованих фотопанорам додають:

    - схеми розташування вулиць (будівель) у населених пунктах;

    - схеми розташування ліній зв'язку та електропередач, колодязів, підземних комунікацій і т. інш.;

    - схеми гідрографічної та дорожної мережі;

    - великомасштабні фотопанорами населених пунктів, з віддешифрованими будинками та спорудами.

 
    7.2.16. Знімання "мертвого простору" (ділянок, які закриті предметами місцевості і не відобразилися на знімках) виконують або одночасно з виконанням польових фототеодолітних робіт, або після закінчення камеральної обробки. Визначення меж "мертвого простору" при одночасному виконанні фототеодолітних і дознімальних робіт проводять шляхом детального рекогносцирування та стереоскопічного перегляду контактних відбитків.

    На забудованих територіях при зніманнях масштабів 1:500-1:2000 дознімання виконують методами горизонтального і вертикального знімань та дознімання контурів. При зніманні незабудованих територій або при зніманнях масштабів 1:5000 і дрібніших дознімання виконують, як правило, методами мензульного та тахеометричного знімань.

 
    7.2.17. Після виконання всіх польових робіт здають:

    - карту (або схему) спроектованого і фактично виконаного фототеодолітного знімання;

    - негативи і контактні відбитки (фотопанорами) з відміченими на них контрольними точками, скомпоновані по станціях;

    - журнали фотографування, геодезичних вимірювань, маркірування та абрисних замальовок;

    - каталоги робочих координат і висот пунктів геодезичної основи, контрольних точок та фототеодолітних станцій;

    - матеріали польового дешифрування та знімання "мертвого простору";

    - дані про визначення елементів внутрішнього орієнтування знімків;

    - відомості оцінки якості негативів;

    - пояснювальну записку про виконані роботи з рекомендаціями по камеральній обробці;

    - акти контролю та приймання робіт.

 
    7.2.18. Камеральну обробку фототеодолітних знімків проводять згідно з вимогами Інструкції з фотограмметричних робіт при створенні топографічних карт та планів.

 
    7.3. Мензульне знімання

    7.3.1. Мензульне знімання застосовують на невеликих ділянках у випадках:

    - відсутності матеріалів аерознімання;

    - економічної недоцільності аерофотографічного знімання;

    - поєднання з іншими методами (закриття "мертвих просторів" при наземному фототопографічному зніманні і т.ін.).

 
    7.3.2. Мензульне знімання виконують на планшетах, виготовлених з прозорих малодеформованих пластиків або з високоякісного креслярського паперу, що наклеєний на тверду основу.

 
    7.3.3. До початку робіт на планшетах з допомогою штангенциркуля, координатографа або топографічної лінійки Дробишева розбивають сітку квадратів із сторонами 10 см, причому для масштабів 1:500, 1:1000, 1:2000 такі квадрати будуть у рамках з розмірами 50х50 см, а для масштабу 1:5000 - у рамках з розмірами 40х40 см. Відстань від рамки до країв планшета не повинна бути менше 5 см для масштабів 1:500, 1:1000, 1:2000 і 10 см для масштабу 1:5000.

    На підготовлений планшет наносять по координатах пункти геодезичної основи, підписують координати кутів рамки і номенклатуру плану над північною (верхньою) стороною рамки.

    Розбивку координатної сітки, нанесення пунктів геодезичної основи перевіряють за допомогою контрольної лінійки.

    Розходження довжин сторін квадратів прямокутної сітки з їх теоретичними розмірами не повинні перевищувати 0.2 мм, а сторін рамки плану - 0.3 мм. Розходження діагоналей рамки планів не повинні перевищувати 0.5 мм.

 
    7.3.4. Для полегшення у подальшому орієнтування мензули на полях прокреслюють допоміжні лінії орієнтування. Ці лінії проводять у випадках:

    - якщо мензулу потрібно орієнтувати по коротких лініях (менше 5 см на плані);

    - якщо суміжні точки попадають на два сусідні планшети.

    Для проведення лінії орієнтування розраховують координати точки перетину її з однією із рамок планшета або координати точки, що лежить на продовженні лінії.

 
    7.3.5. Знімання рельєфу і контурів виконують за допомогою мензули і кіпрегелів типу КА-2, КН та інших приладів, що їх замінюють.

    Перед виконанням робіт всі прилади мають бути ретельно перевірені і з'юстовані.

    При роботі номограмними кіпрегелями КА-2, КН користуються нівелірною рейкою або спеціальною рейкою з висувною нижньою частиною, нуль якої можна встановлювати на висоту приладу.

 
    7.3.6. При виконанні знімання мензулу центрують над даною точкою за допомогою центрувальної вилки. Помилка в центруванні мензули після приведення її в горизонтальне положення не повинна перевищувати:

    5 см при зніманні в масштабі 1:500, 1:1000;

    10 см при зніманні в масштабі 1:2000;

    25 см при зніманні в масштабі 1:5000.

    Орієнтування мензули слід виконувати не менш як по двох точках, причому в процесі роботи і по закінченні її на даній станції орієнтування перевіряють.

 
    7.3.7. Знімальну основу для мензульного знімання будують на основі пунктів державної геодезичної основи (тріангуляції і полігонометрії 1, 2, 3, 4 класів, нівелювання I, II, III, IV класів) і пунктів геодезичних мереж згущення.

    Згущення знімальної основи проводять методом прокладання теодолітних або мензульних ходів.

    Геометричну мережу трикутників, одержану в результаті мензульного знімання графічними побудовами, можна застосовувати тільки для масштабу 1:5000 на незабудованих територіях за наявності щільної мережі геодезичних пунктів, що нанесені на планшет по координатах.

    Перехідні точки мензульних ходів дозволяється визначати прямими, оберненими, комбінованими засічками, а також промірами рулеткою по лінії створу між пунктами геодезичної основи.

    Кількість точок планової знімальної основи повинна бути достатньою для виконання знімання (орієнтування мензули) і прокладання мензульних ходів довжиною не більше величин, що наведені в табл.19.

    Таблиця 19

Масштаб знімання Максимальна довжина ходу, м Максимальна довжина лінії, м Максимальна кількість лінії в ході
1:5000 1000 250 5
1:2000 500 200 5
1:1000 250 100 3
1:500 200 100 2

 
    7.3.8. Пункти знімальної висотної основи суміщують з пунктами планової основи.

 
    7.3.9. При визначенні перехідних точок методом засічок довжина візирного променя не повинна перевищувати подвійної допустимої довжини лінії в мензульному ході.

 
    7.3.10. При використанні номограмних кіпрегелів, коли окремі ділянки місцевості неможливо відобразити з точок знімальних ходів, допускається визначення не більше двох висячих перехідних точок.

 
    7.3.11. Віддалі між точками мензульного ходу вимірюють за допомогою ниткового віддалеміра в прямому і зворотному напрямках, при цьому розходження між прямим і зворотним значенням не повинні перевищувати 1/200 довжини сторони ходу. При кутах нахилу понад 3° визначається горизонтальне прокладення лінії.

    Віддалі у мензульному ході при зніманні в масштабі 1:500 вимірюють рулеткою або віддалемірними насадками.

 
    7.3.12. Відносна нев'язка у мензульному ході повинна бути не більше 1/300 загальної довжини ходу, а лінійна нев'язка - не перевищувати 0.8 мм на плані. Допустиму лінійну нев'язку на плані розподіляють за способом паралельних ліній.

 
    7.3.13. Висоти перехідних точок мензульних ходів і знімальних пікетів при зніманнях з перерізом рельєфу через 0.25; 0.5 та 1 м визначають геометричним нівелюванням, а при зніманнях з перерізом 2 і 5 м висоти допускається визначати методом тригонометричного нівелювання.

 
    7.3.14. Висоти точок мензульного ходу способом тригонометричного нівелювання визначають кіпрегелем або теодолітом при двох положеннях круга, а при роботі номограмним кіпрегелем - двічі на різні висоти візування.

    Розходження між прямим і зворотним перевищеннями не повинні бути більшими за 10 см при довжині лінії 250 м і 4 см на кожні 100 м при більших віддалях.

    Допустима висотна нев'язка у мензульному ході не повинна перевищувати допусків, що наведені в табл.20.

    Таблиця 20

Переріз рельєфу, м Допустима нев'язка, м
0.25 0.08
0.5 0.15
1.0 0.20
2.0 0.50
5.0 1.00

 
    Висотну нев'язку в мензульному ході розподіляють із зворотним знаком на кожне перевищення пропорціонально довжинам сторін ходу.

 
    7.3.15. Точки мензульного ходу можуть бути використані для знімання тільки після ув'язки їх по висоті і в плані.

 
    7.3.16. Залежно від масштабу знімання і прийнятого перерізу рельєфу відстані між пікетами і відстані від приладу до рейки не повинні перевищувати величин, що наведені в табл.18.

 
    7.3.17. Знімання об'єктів місцевості і контурів угідь в основному виконують полярним способом з визначенням відстані від приладу до пікетів по віддалеміру кіпрегеля, візуючи при такому положенні круга кіпрегеля, за якого орієнтувалася мензула.

    Для знімання окремих точок ситуації допускається використання методу засічок не менше ніж з трьох знімальних точок. Промені засічок повинні перетинатися під кутом не менше 60°.

 
    7.3.18. Угіддя, які мають невиразний контур, оконтурюють і наносять на планшет з точністю можливого визначення меж контура в натурі.

 
    7.3.19. Рельєф зображують горизонталями. Основні перерізи, що застосовуються при різних масштабах топографічного знімання, наведено в табл.1.

    Горизонталі треба проводити обов'язково в полі на основі взятих пікетів.

 
    7.3.20. Висоти пікетних точок при кутах нахилу місцевості до 3° повинні визначатися горизонтальним променем кіпрегеля з рівнем при трубі або нівеліром, що встановлений поряд з мензулою. У цьому випадку рейки повинні мати сантиметрові поділки.

    При кутах нахилу місцевості більше 3° висоти пікетних точок визначають похилим променем кіпрегеля при одному положенні круга. У цьому випадку місце нуля вертикального круга кіпрегеля повинно визначатися не менше двох разів на день.

    Відстані до пікетних точок вимірюються нитяним віддалеміром кіпрегеля.

 
    7.3.21. При перерізі рельєфу через 1 м і більше висоти пікетів обчислюють з точністю до 0.01 м і виписують на план з округленням до 0.1 м, при перерізі рельєфу менше 1 м висоти пікетів обчислюють і виписують на план з точністю до 0.01 м. Обчислення висот характерних точок треба робити в журналі. При зніманні номограмним кіпрегелем результати вимірювань на пікети в журналі можна не записувати.

 
    7.3.22. Висоти визначають і підписують на плані на характерних формах рельєфу: вершинах, вододілах, перегинах схилів і сідловин, тальвегах (у місцях їх повороту), розгалуженнях, вершинах і гирлах ярів, в улоговинах, вирвах і їх краях, біля річок, струмків і водосховищ на рівні води (урізу), біля підошов підвищень і т. ін.

    Урізи води визначають двічі горизонтальним або похилим променем у залежності від кута нахилу місцевості і записують у журнал і на план з показом дати визначення. Урізи визначають через 10-12 см на плані.

 
    7.3.23. Крім висот пікетних точок, що потрібні для знімання рельєфу, повинні бути визначені і підписані на плані висоти гребель, мостів, верху і низу насипів, шлюзів, перетинів осей удосконалених і поліпшених шляхів, колодязів та інших характерних місць.

 
    7.3.24. На знімальні планшети в польових умовах для масштабів 1:5000 і 1:2000 складають кальки висот і контурів. У випадку невеликої контурності і нескладного рельєфу дозволяється об'єднувати обидві кальки, їх складають у процесі знімання планшета кожного дня; допускається розрив між часом знімання і складання кальки не більше трьох днів. На кальку контурів наносять всю ситуацію і окремі предмети місцевості; взамін відображення угідь умовними знаками допускається підписувати їх назву. На кальку висот повинні бути нанесені всі пікети і опорні точки з підписами їх номерів і висот.

 
    7.3.25. Усі польові оригінали оформлюють відповідно до вимог пп.10.7-10.10 цієї Інструкції.

 
    7.3.26. Якщо топографічні плани призначаються для меліорації, будівництва енергетичних, промислових та інших споруд і об'єктів, на територіях яких пройдуть значні зміни рельєфу і контурів, і якщо ці плани не призначені для використання іншими організаціями, дозволяється польові оригінали оформляти олівцем.

 
    7.3.27. Кожен планшет приймають від виконавця у полі. Результати приймання фіксують в акті приймання. Взяті при перевірці пікети наносять червоною тушшю на кальку висот.

 
    7.3.28. Для зручності читання рельєфу на планах масштабів 1:5000 і 1:2000 підписують не менше 10 висот на 1 дм2 плану (якщо в технічному проекті немає інших вимог), а на планах масштабів 1:1000 і 1:500 - висоти всіх пікетів.

 
    7.3.29. Після виконання мензульного знімання здають:

    - польовий оригінал;

    - формуляр, наклеєний на зворотному боці оригіналу (див. дод.11).

    Примітка. При виконанні мензульного знімання у масштабах 1:1000 і 1:500 на прозорій основі формуляр не складають, потрібні дані розміщують за рамками плану (див. дод.12);

    - журнали топографічного знімання і журнали з побудови знімальної основи;

    - відомості обчислення планової і висотної знімальної основи;

    - калька висот і контурів;

    - викопіювання по рамках для зведення із суміжними трапеціями;

    - акти контролю і приймання робіт.

    Усі документи підбирають по планшетах, систематизують і представляють до здачі (у папках).

    Усі дані вимірювання і обчислення висот точок геометричної мережі, перехідних точок і точок мензульних ходів обов'язково записують у журнал топографічного знімання.

 
    7.4. Тахеометричне знімання

    7.4.1. Тахеометричне знімання застосовують для створення планів невеликих ділянок як основний вид знімання або в поєднанні з іншими видами, коли:

    - виконання стереотопографічного або мензульного знімання економічно недоцільне або технічно неможливе;

    - виконується тільки знімання рельєфу на забудованій території;

    - виконується знімання вузьких смуг (високовольтні лінії, траси різноманітних інженерних мереж і т.ін.).

 
    7.4.2. Тахеометричне знімання виконують електронними, авторедукційними, номограмними тахеометрами, оптичними теодолітами з встановленими на них світловіддалемірами або світловіддалемірними насадками і, як виняток, теодолітами.

    Крім зазначених приладів, для тахеометричного знімання використовують цифрові термінали даних типу GRE 4а, які дають змогу реєструвати числову та текстову інформацію і виконувати кодування предметів місцевості в польових умовах, а також різноманітні графопобудовники, які після відповідної обробки матеріалів за допомогою програмно-технологічних комплексів типу "Топоград" дають змогу автоматизовано отримувати топографічні плани в цифровому і графічному вигляді.

    При роботі з тахеометрами застосовують спеціальні рейки та спеціальні віхи для віддалемірних відбивачів.

 
    7.4.3. При тахеометричному зніманні щільність пунктів знімальної основи повинна забезпечувати можливість прокладання тахеометричних ходів, які відповідали б технічним вимогам:

    - із застосуванням оптичних тахеометрів та теодолітів, що наведені в табл. 21;

    Таблиця 21

Масштаб знімання Максимальна довжина ходу, м Максимальна довжина лінії, м Максимальна кількість лінії в ході
1:5000 1200 300 6
1:2000 600 200 5
1:1000 300 150 3
1:500 200 100 2

    Примітка. При зніманні в масштабі 1:500 лінії в тахеометричних ходах вимірюють металевою рулеткою або стрічкою.

    - із застосуванням електронних тахеометрів та оптичних теодолітів з світловіддалемірними насадками, що наведені в табл. 21а.

    Таблиця 21а

Масштаб знімання Максимальна довжина ходу, м Максимальна довжина лінії, м Максимальна кількість лінії в ході
1:5000 10000 1000 50
1:2000 5000 700 30
1:1000 3000 500 25
1:500 2000 350 20

 
    7.4.4. Кути в тахеометричних ходах вимірюють одним повним прийомом. Коливання значень, що одержані із напівприйомів, не повинні перевищувати 20'' при вимірюванні кута оптичним теодолітом і 1' - при вимірюванні кута 30-секундним теодолітом.

    Кутові нев'язки в тахеометричних ходах не повинні перевищувати: при вимірюванні кутів оптичними теодолітами , при вимірюванні кутів теодолітами 30-секундної точності , де n - кількість кутів у ході.

    Допустимі лінійні нев'язки в тахеометричних ходах при вимірюванні ліній оптичними тахеометрами та теодолітами визначають за формулою:

     ,

де: S - довжина ходу (в м); n - кількість ліній у ході.

    При вимірюванні ліній електронними тахеометрами та оптичними теодолітами з світловіддалемірними насадками відносна лінійна похибка не повинна перевищувати 1/2000 при умові, що абсолютні лінійні похибки не повинні перевищувати 2.0 м для знімання в масштабі 1:5000; 1.0 м - 1:2000; 0.6 м - 1:1000; 0.3 м - 1:500. При цьому в лінії, довжини яких перевищують 500 м, слід вводити поправку за рефракцію.

    Висотна нев'язка не повинна перевищувати , де: S - довжина ходу (в м); n - кількість ліній у ході.

 
    7.4.5. Віддалі від точок тахеометричних ходів (знімальних станцій) до пікетів і віддаль між пікетами не повинні перевищувати величин:

    - що наведені в табл.22 - коли застосовують оптичні тахеометри та теодоліти;

    Таблиця 22

Масштаб знімання Переріз рельєфу, м Максимальна віддаль між пікетами, м Максимальна віддаль від приладу до рейки при зніманні рельєфу, м Максимальна віддаль від приладу до рейки при зніманні контурів, м
1:5000 0.5 60 250 150
1.0 80 300 150
2.0 100 350 150
5.0 120 350 150
1:2000 0.5 40 200 100
1.0 40 250 100
2.0 50 250 100
1:1000 0.5 20 150 80
1.0 30 200 80
1:500 0.5 15 100 60
1.0 15 150 60

    Примітка. При визначенні положення нечітких або другорядних контурів відстані збільшують у 1.5 раза.

    - що наведені в табл.22а - коли застосовують електронні тахеометри та оптичні теодоліти з світловіддалемірними насадками.

    Таблиця 22а

Масштаб знімання Переріз рельєфу, м Максимальна віддаль між пікетами, м Максимальна віддаль від приладу до рейки при зніманні рельєфу, м Максимальна віддаль від приладу до рейки при зніманні контурів, м
1:5000 0.5 60 1000 1000
1.0 80 1000 1000
2.0 100 1000 1000
5.0 120 1000 1000
1:2000 0.5 40 750 750
1.0 40 750 750
2.0 50 750 750
1:1000 0.5 20 600 600
1.0 30 600 600
1:500 0.5 15 500 500
1.0 15 500 500

    Примітка. При використанні радіостанцій віддалі до контурів збільшуються у 1.5 раза.

 
    7.4.6. При виконанні тахеометричного знімання потрібно контролювати стабільність орієнтування приладу, результати перевірки записують у журнал або реєструють у терміналі цифрових даних електронних тахеометрів.

    Зміна значення орієнтирного напрямку за період знімання на станції допускається не більше 1.5' при зніманні оптичними тахеометрами та теодолітами і 20'' при зніманні електронними тахеометрами та оптичними теодолітами з світловіддалемірними насадками.

 
    7.4.7. З метою контролю і щоб уникнути пропусків (вікон) при тахеометричному зніманні, треба визначати з кожної станції декілька пікетів, що визначені із сусідніх станцій.

 
    7.4.8. Перевищення при зніманні рівнинних ділянок рекомендується визначати горизонтальним променем. Горизонтальність візирної осі забезпечується встановленням по вертикальному кругу відліку, що дорівнює місцю нуля.

 
    7.4.9. Виміряні на станції віддалі до пікетних точок записують у польовий журнал або реєструють у терміналі даних електронних тахеометрів.

    Паралельно із записами в польовому журналі при виконанні знімання оптичними приладами на кожній станції ведуть абрис. Абриси оформлюють умовними знаками (з пояснювальними написами), приблизно дотримуючись масштабу знімання, на окремих для кожної станції аркушах, що орієнтовані по ходу і на яких показують напрям орієнтування лімба. В абрисах показують структурні лінії рельєфу (тальвеги, вододіли, перегини схилів і т.ін.) і схематично рельєф (горизонталями).

    При виконанні знімання з використанням електронних тахеометрів та польових комп'ютерів з необхідним програмним забезпеченням створюють безпосередньо в полі електронний план місцевості ("режим розумного знімання").

 
    7.4.10. Пікетні точки повинні бути без пропусків і рівномірно покривати територію знімання. Для забезпечення цієї вимоги детально оглядають місцевість, що підлягає зніманню з даної станції, і порівнюють дані огляду з абрисами суміжних точок.

 
    7.4.11. Виконання польових робіт при тахеометричному зніманні слід поєднувати з негайною повною камеральною обробкою матеріалів знімання. При цьому здійснюють:

    - перевірку польових журналів і складання детальної схеми знімальної основи;

    - обчислення координат і висот точок (з точністю до 0.01 м) тахеометричних (теодолітних) ходів;

    - обчислення висот усіх пікетів на станціях;

    - накладання точок знімальної основи, тахеометричних (теодолітних) ходів, пікетних точок; проведення горизонталей і накладання ситуації.

    Для автоматизації даних робіт пропонується використовувати різноманітні програмні комплекси, які дають змогу виконувати всі обчислення та формувати топографічні плани в цифровому і графічному вигляді.

 
    7.4.12. Кожен планшет прямо в полі старанно коректують і перевіряють, порівнюючи рельєф і ситуацію, що відображені на планшеті, з місцевістю. Точність знімання перевіряють інструментально.

 
    7.4.13. Після виконання тахеометричного знімання здають:

    - абриси до відповідних планшетів;

    - журнали тахеометричного знімання або роздруковані результати з терміналу електронних тахеометрів;

    - план тахеометричного знімання;

    - схему знімальної основи;

    - формуляр плану (при виконанні тахеометричного знімання у масштабах 1:1000, 1:500 на прозорій основі формуляр не складають, необхідні дані розміщують за рамками плану) (див. дод.12);

    - відомості обчислення координат і висот знімальної основи;

    - акти контролю і приймання робіт

 
Структура документу
 
1. Загальні положення
 
  1.1. Основні вимоги
 
  1.2. Застосування топографічних планів
 
  1.3. Зміст топографічних планів
 
  1.4. Проекція, система координат та висот, розграфлення та номенклатура топографічних планів
 
  1.5. Геодезична основа топогра-фічних знімань
 
2. Проектування топографо-геоде-зичних робіт
 
3. Рекогностування та закладання центрів геодезичних пунктів. Побудова геодезичних знаків
 
4. Геодезичні мережі згущення
 
  4.1. Полігонометрія 4 класу, 1 і 2 розрядів
 
  4.2. Трилатерація 4 класу, 1 і 2 розрядів
 
  4.3. Тріангуляція 4 класу, 1 і 2 розрядів
 
  4.4. GPS-спостереження
 
  4.5. Нівелювання
 
5. Знімальна геодезична мережа
 
  5.1. Планова мережа
 
  5.2. Висотна мережа
 
6. Обробка результатів геодезичних вимірювань
 
7. Методи виконання топографічних знімань
 
  7.1. Аерофототопографічне знімання
 
  7.2. Наземне фототопографічне знімання
 
  7.3. Мензульне знімання
 
  7.4. Тахеометричне знімання
 
  7.5. Особливості знімання забудо-ваних територій
 
  7.6. Знімання підземних комунікацій
 
  7.7. Оновлення топографічних планів
 
8. Зведення по рамках суміжних топографічних планів
 
9. Редагування топографічних планів
 
10. Складання і підготовка топогра-фічних планів до видання
 
11. Створення цифрових та елект-ронних топографічних планів
 
12. Складання технічних звітів
 
     Додатки 1 - 3
 
     Додатки 4 - 6
 
     Додатки 7- 12
 
     Додатки 13-15
 
 
Інші документи
 
Інструкція про порядок контролю і приймання топографо-геодезичних та картографічних робіт
 
Всі документи ...
 
  Сторінка :   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   Повернутися до переліку документів
Оголошення

Запрошуємо
ГІС-Форум "Освіта. Наука. Виробництво" - 2015
ГІС-Форум-2018
 
м. Харків
14-16 березня
2018 р.

 
 
GeoGuide на Фейсбуці  GeoGuide у ВК
Новини | Публікації | Довідники | Законодавство | Конференції | Каталоги | Про сайт
GeoGuide, 2009-2018, info@geoguide.com.ua