GeoGuide: про геодезію, картографію, геоінформатику та інше

При виконанні різноманітних розрахунків постійно виникає потреба в переході від однієї системи координат до іншої. Такі перетворення легше всього виконувати через першу або другу систему екваторіальних координат (рис. 1)

Рисунок 1. Схема переходів між системами координат

Зв'язок між горизонтальною та екваторіальною системою координат

Для переходу від азимуту А та висоти а небесного тіла у горизонтальній системі координат до часового кута Н та схилення δ у першій екваторіальній системі використовуються формули:

;

,

де ф - географічна широта точки спостереження.

Зворотній перехід від часового кута Н та схилення δ у першій екваторіальній системі до азимуту А та висоти а небесного тіла у горизонтальній системі координат здійснюється за формулами:

;

,

де ф - географічна широта точки спостереження.

Зв'язок між першою та другою екваторіальними системами координат

Часовий кут H та пряме сходження α пов'язані між собою рівнянням:

,

де LST - місцевий зоряний час.

Зв'язок між другою екваторіальною та екліптичною системами координат

Розрахунок прямого сходження α та схилення δ небесного тіла у другій екваторіальній системі координат за відомими екліптичними широтою β та довготою λ виконується за формулами:

;

,

де ε - кут нахилу екліптики.

Для переходу від прямого сходження α та схилення δ небесного тіла у другій екваторіальній системі координат до екліптичної широти β та довготи λ використовуються формули:

;

,

де ε - кут нахилу екліптики.

Зв'язок між другою екваторіальною та галактичною системами координат

Розрахунок прямого сходження α та схилення δ небесного тіла у другій екваторіальній системі координат за визначеними галактичними широтою b та довготою l виконується за формулами:

;

,

де числові значення відображають відомості про положення галактичного полюсу та довготу висхідного кута площини Галактики.

Для переходу від прямого сходження α та схилення δ небесного тіла у другій екваторіальній системі координат до галактичних координат використовуються формули:

;

.

Література за темою:

1. Астрономический календарь: постоянная часть /Под редакцией В.К. Абалкина/. - Москва: Наука, 1981. - 704 с.
2. Геодезичний енциклопедичний словник /За редакцією В.Літинського/. - Львів: Євросвіт, 2001. - 668 с.
3. Гиенко Е.Г., Канушин В.Ф. Геодезическая астрономия: Учебное пособие.- Новосибирск: СГГА, 2003.
4. Даффет-Смит П. Практическая астрономия с калькулятором: Пер. с англ. - Москва: Мир, 1982. - 176 с.