GeoGuide
    GeoGuide
    GeoGuide
 
Новини | Довідники | Законодавство | Конференції | Каталоги | Публікації | Про сайт
Всі довідники: Картографія Геодезія Астрономо-геодезія Геоінформатика GPS & ГЛОНАСС ДЗЗ та фотограмметрія Тлумачник
       
 
Партнери

Сайт "Географія в Україні"
Сайт "Географія в Україні"

Сектор геоінформаційних технологій та геомоніторингу, ХНУ ім. Каразіна
Сектор геоінформаційних технологій та геомоніторингу, ХНУ ім. Каразіна

 
 
Дистанційне зондування землі

Дистанційне зондування землі (ДЗЗ) - це спосіб отримання інформації про земну поверхню та розташовані на ній об'єкти шляхом реєстрації електромагнитного випромінювання, що відбивається від них, без безпосереднього контакту.

Досить часто, говорячи про дистанційне зондування, мають на увазі знімання землі з космосу. Між тим до цього способу збору данних відноситься і аерофотознімання, і повітряне лазерне сканування.


Гаспар-Феликс Турнашон (Надар)

 

 
Історія

Історія розвидку методів ДЗЗ бере свій початок у середені дев'ятнацятого сторіччя. У 1855 році Гаспар Турнашон (Надар) -відомий французький фотограф, журналіст, військовий офіцер - запропонував ідею фотографіування землі з повітряної кулі для потреб картографування та спостереження за територією, а 23 жовтня 1958 року здійснив її, зробивши з повітняної кулі з висоти 80 метрів фотографії селища Petit-Bicetre в передмісті Парижу.

 


Аерофотознімання під час Першої світової війни

 

24 квітня 1909 році під час демонстраційного польоту Вілбера Райта асситируючий йому оператор зняв з борту літака короткий фільм.

За досить короткий час аерофотознімання стає дуже поширеним способом отримання інформації про місцевість. Під час Першої світової війни майже усі сторони застосовують його для розвідки та спостереження за супротивником. А через короткий термін часу повітряне знімання стане важливим елементом отримання інформації не тільки для військових, а і для цивільних задач.

А майже сразу після закінчення Другої світової війни бере початок нова історія - історія дистанційного зондування землі з космосу.


Перший знімок землі з космосу

 

24 жовтня 1946 року камерою, встановленою на борту ракети V-2, з висоти 65 миль було отримано перший космічний знімок землі.

14 серпня 1959 року американським супутником Explorer-6 було зроблено перший супутниковий знімок землі.

Справжня ера дистанційного зондування землі із космосу почалась з виведенням на орбіту 23.07.72 року американського супутника ДЗЗ Landsat-1. Landsat-1 був обладнаний камерами для отримання фотографічного зображення землі в видимому та ближньому інфрачервоному диапазоні з просторовою здатністю 75 м та чотирьх-канальним сканером для радіометричного знімання з просторовою здатністю 60 метрів.

18 жовтня 2001 року на орбіту було виведено перший комерційний супутник QuickBird американської компанії DigitalGlobe з просторовою роздільною здатністю 0.6 метри, дані якого на комерційних засадах стали доступними усім зацікавленим.

 

 



Космічний знімок IKONOS, Харків, 2008 рік

Сучасність

Сьогодні в космосі працюють десятки апаратів різних типів, що виконують збір даних різними дістанційними методами. Серед них значну роль відіграють комерційні апарати, знімки яких доступні для використання не тільки урядовим та військовим структурам, а й широкому колу користувачів в усьому світі.

Дані, отримані шляхом дистанційного зондування землі з космосу та повітряного знімання, знаходять досить широке застосування в різних сферах діяльності:

  • створення та оновлення карт;
  • кадастр, планування та управління територіями;
  • екологічний та природоохоронний моніторинг;
  • оцінка стану сільськогосподарських культур, прогнозування врожаю;
  • контроль стану лісів, спостереження за вирубкою та оцінка наслідків лісових пожеж;
  • спостереження та прогнозування погоди, контроль кліматичних змін;
  • прогнозування та спостереження за стихійними лихами, оцінка наслідків;
  • геологічні дослідження, розвідка корисних копалин;
  • дослідження атмосфери та світового океану;
  • спостереження за льодовим становищем;
  • виявлення вибадків незаконного судоплавства.

 

Методи дистанційного зондування

Фотознімання - фотографування поверхні у всьому видимому диапазоні спектру чи певній його частині, а також в інфрачервоному диапазоні. Широко застосовується в повітряному та космічному зніманні з метою отримання даних для створення та оновлення карт.

Сканерне знімання - знімання поверхні за допомогою оптичних або баготоспектральних пристроїв - сканерів. Відміною таких пристроїв від звичайних фотокамер є те, що сканер рухаючись вздовж або вздовж і поперек маршруту знімання поступово фіксує відбиття проміню від поверхні і направляє його в об'єктив. При зніманні поверхні за допомогою сканера формується зображення з окремих елементів (пікселів), кожному з яких відповідає яркість випромінювання ділянки поверхні.

Радарне знімання - активний метод знімання, що спирається на випромінювання в напрямку знімаємлї поверхні сигналу та прийом його вібиття. Зазвичай радарне знімання здійснюється в радіодиапазоні за допомогою локаторів богкового огляду (ЛБО). Перевагою цього методу є можливість виконання знімань в темний час доби та незначний вплив погодних умов: туману, хмарності. Радарне знімання використовується для визначення форми поверхні (рельєфу) та вивчення її геологічної структури.

Теплове знімання - знімання в інфрачервоному диапазоні, що спирається на фіксацію теплового випромінювання поверхні та об'єктів, зумовленного сонячним випромінюванням або ендогенними процесами, та виявленні аномалій. Теплове знімання дозволяє виявляти елементи гідрографії, вивчати геологічну структуру поверхні, льодовий стан, вулканічну діяльність, температурну неоднорідність водного середовища, виявляти рельєф дна.

Спектрометричне знімання - вимірювання відбиваючої здатності поверхні чи шарів речовини. Проводиться в мікрохвильовому, інфрачервоному диапазонах, а також у видимому та ближньому інфрачервоному диапазоні. Застосовується для вивчення гірських порід.

Лідарне знімання - активне знімання поверхні шляхом неприривної фіксації відбиття від поверхні, яка опромінюється монохроматичним лазерним випроміннюванням з фіксованою довжиною хвилі. Здебільшого лідарне знімання ведеться з носіїв з недуже великою висотою польоту. Частота випромінювання налаштовується на резонансні частоти поглинання скануємого компоненту і таким чином у випадку наявності значних концентрацій цього компоненту відбиття значно збільшується. Застосовується для вивчення нижніх шарів атмосфери, виявлення концентрації певних елементів та з'єднань.

 
Готуються до публікації:


Дистанційне зондування землі

 

Історія дистанційного зондування
Супутники ДЗЗ
Міжнародні проекти в галузі ДЗЗ
  Disaster Monitoring Constellation
Методи дистанційного зондування
Моделі сенсорів
Що таке RPC-коефіцієнти
Детально про аерофотознімання
Повітряне лазерне сканування
Оголошення

Запрошуємо
ГІС-Форум "Освіта. Наука. Виробництво" - 2015
ГІС-Форум-2017
 
м. Харків
22-24 лютого
2017 р.

 
 
GeoGuide на Фейсбуці  GeoGuide у ВК
Новини | Публікації | Довідники | Законодавство | Конференції | Каталоги | Про сайт
GeoGuide, 2009-2017, info@geoguide.com.ua