Геодезія - сфера діяльності, пов'язана з вимірюваннями на поверхі та у просторі. Будь-яка діяльність пов'язана з будівництвом будівель, споруд, транспортних мереж, створенням меліоративних мереж не можливі без виконання геодезичних вимірювань. Геодезичні вимірювання дозволяють чітко описати ділянку земної поверхні, взаємне розташування певних об'єктів, визначити точні напрямки руху та відобразити місцевість на карті.

В минулому

Геодезія розвивалась, виходячи з практичних потреб людини по вивченню земної поверхні для господарських потреб: землеробства, будівництва, картографування територій.

Спогади про вимірювання на земній поверхні знаходять у дуже давні часи. Так ще у XVIII сторіччі до нашої ери у Давньому Египті існували настанови по вирішенню задач, пов'язаних з вимірюванням площ земельних ділянок.

Сам термін "геодезія" походить з Давньої Греції від слів geo - земля та desio - розділяю. Він був запропонований Арістотелем, щоб відділити вимірювання, що безпосередньо пов'язані з землею, від більш абстрактної науки про виміри фігур - геометрії ("землемірство": geo - земля та metrio - вимірюю).

Перше, відоме науці, визначення розмірів Землі було виконане в давньогрецьким вченим Ератосфеном у III сторіччі до нашої ери.

Розвиток сучасних методів геодезичних вимірювань починається на початку XVII сторіччя з винаходом зорової труби. В цей час розробляються методи триангуляції, що стають одним з основних способів виконання геодезичних вимірювань. Створюється кутомірний прилад - теодоліт. А в середені сторіччя ще один винахід - барометр стає інструментом для визначення висоти точок земної поверхні.

У другій половині XVII сторіччя знаходить підтвердження ідея про форму Землі як сфероїд, сплюснутий в напрямках полюсів. А к середені XVIII виконані перші дослідження по теорії фігури Землі. В 1785 році французький математик Лежандр вводить поняття потенціальної функції, що поклало початок розвитку теорії потенціалу, важливої для вивчення фігури Землі.

У 1855 році К.І. Теннером та В.Я. Струве було виконано роботи з вимірювання дуги меридіану довжиною понад 25° градусів по широті. Ця умовна дуга, названа "дугою Струве", простяглася від берегів Льодовітого океану вусття Дунаю і мала надзвичайне значення для вимірювання розмірів Землі.

В кінці XIX на початку XX сторіччя в різних країнах світу на обширних територіях створюються мережі астрономо-геодезичних пунктів, що ще довгий час служитимуть основою для державних систем координат.

Геодезія в теперешній час

В сучасному розумінні "геодезія" - це наука про методи визначення форми і розмірів Землі або окремих її частин, зображення земної поверхні на планах та картах і точних вимірювань на місцевості.

Сучасна геодезія тісно пов'язана з іншими науками математикою, фізикою, астрономією, електронікою, оптикою та обчислювальною технікою. А теперешні геодезичні прилади - це складні радіо- та оптико-електронні комплекси.

Сучасні геодезичні прилади: електронний тахеометр та GPS-приймач

Залежно від задач, що вирішуються, геодезія поділяється на ряд самостійних дисциплін:

• вища геодезія (астрономічна геодезія, космічна геодезія, гравіметрія) вивчає форму та розміри Землі та методи високоточного вимірювання координат точок земної поверхні;
• інженерна геодезія - область геодезії, спрямована на виконання геодезичних вимірювань при вищукуваннях, проектуванні та експлуатації будівель та споруд;
• маркшейдерія - область геодезії, спрямована на виконання геодезичних вимірювань при проектуванні та розробці кар'єрів, шахт та в тунелебудуванні;
• топографія - дисципліна, що займається географічним та геометричним вивченням місцевості з метою складання топографічних карт. В сферу топографії входять питання класифікації, змісту, методики складання та точності карт;
• гідрографія - область геодезії, спрямована на дослідження та опис у вигляді карт водних об'єктів;
• фотограмметрія - дисципліна, що вивчає вимірювання на аерофото та космічних знімках з метою складання планів та карт;
• картографія - дисципліна, що займається методами складання та видання карт.