Нормативно-правові акти в сфері землеустрою та кадастру

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про охорону земель
 

    Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

 
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

    Стаття 1. Охорона земель та інші основні поняття і терміни

    Охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

    Застосовані в цьому Законі інші поняття і терміни вживаються в такому значенні:

    агроландшафт - ландшафт, основу якого становлять сільськогосподарські угіддя та лісові насадження, зокрема лісосмуги та інші захисні насадження;

    агрохімічне обстеження ґрунтів - обов'язкове суцільне обстеження сільськогосподарських угідь з метою державного контролю за зміною показників родючості і забруднення ґрунтів;

    гранично допустима концентрація забруднюючих речовин - максимально допустима кількість забруднюючих речовин у ґрунтах, яка не зумовлює негативних екологічних наслідків для їх родючості, загального стану довкілля, якості сільськогосподарської продукції та здоров'я людини;

    гумус - органічна складова частина ґрунту, яка утворюється в процесі біохімічного розкладу рослинних і тваринних решток та формує його родючість;

    ґрунт - природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості;

    ґрунтова маса - знятий родючий шар ґрунту;

    ґрунтове обстеження - визначення генетичної будови та властивостей ґрунтів, структури ґрунтового покриву;

    деградація ґрунтів - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів;

    деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів;

    забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості;

    земельні ресурси - сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві;

    земля - поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею;

    консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я;

    охорона ґрунтів - система правових, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпеки довкілля;

    порушені землі - землі, що втратили свою господарську та екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслідок виробничої діяльності людини або дії природних явищ;

    природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель - це поділ території з урахуванням природних та агробіологічних вимог щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також територій, які мають відповідну схожість за визначеними ознаками;

    родючість ґрунту - здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту.

 
    Стаття 2. Земля як об'єкт охорони

    Об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

 
    Стаття 3. Принципи державної політики у сфері охорони земель

    Основними принципами державної політики у сфері охорони земель є:

    забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу;

    пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

    відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель;

    нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси;

    поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель;

    публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.

 
    Стаття 4. Правове регулювання у сфері охорони земель

    Правове регулювання у сфері охорони земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, які приймаються відповідно до них.

 
Розділ II
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

    Стаття 5. Органи, які здійснюють регулювання в галузі охорони земель

    Регулювання в галузі охорони земель здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законом.

    Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в галузі охорони земель є:

    центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

    центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;

    центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

 
    Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі охорони земель

    До повноважень Верховної Ради України в галузі охорони земель належать:

    визначення засад державної політики в галузі використання та охорони земель;

    затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель;

    вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до Конституції України.

 
    Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі охорони земель

    До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим на території республіки в галузі охорони земель належать:

    забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;

    участь у реалізації загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель;

    затвердження та участь у реалізації регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;

    координація діяльності районних і міських (міст республіканського значення) рад у галузі охорони земель;

    координація здійснення контролю за використанням та охороною земель;

    вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

 
    Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі охорони земель

    До повноважень обласних рад у галузі охорони земель належать:

    забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель;

    участь у реалізації загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель на відповідній території;

    затвердження та участь у реалізації регіональних програм щодо використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;

    вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

 
    Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі охорони земель

    До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі охорони земель на їх території належать:

    затвердження та участь у реалізації цільових програм, схем та документації із землеустрою щодо охорони земель;

    участь у реалізації загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель на їх території;

    організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;

    установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель;

    здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;

    економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону;

    вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

 
    Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі охорони земель

    До повноважень районних рад у галузі охорони земель на території району належать:

    забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель;

    участь у реалізації регіональних програм щодо використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;

    координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів у галузі охорони земель;

    організація землеустрою та затвердження документації із землеустрою щодо охорони земель відповідно до закону;

    вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

 
    Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі охорони земель

    Повноваження районних у містах рад у галузі охорони земель визначають міські ради.

 
    Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель

    До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належать:

    розробка, затвердження і реалізація цільових програм та документації із землеустрою щодо охорони земель відповідно до закону;

    установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель;

    здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;

    економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону;

    вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

 
    Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі охорони земель

    До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі охорони земель належать:

    реалізація державної політики в галузі використання та охорони земель;

    розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;

    розробка і затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових актів у галузі охорони земель;

    установлення порядку проведення моніторингу земель;

    координація діяльності органів виконавчої влади в галузі охорони земель;

    вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

 
    Стаття 14. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі охорони земель

    До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим на території республіки в галузі охорони земель належать:

    забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;

    участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних та республіканських програм у галузі охорони земель;

    здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;

    координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель;

    вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

 
    Стаття 15. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі охорони земель

    До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі охорони земель належать:

    забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель;

    участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм у галузі використання та охорони земель;

    здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;

    координація здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;

    економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону;

    установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель;

    вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

 
    Стаття 16. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель

    До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель належать:

    внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони земель і забезпечення її реалізації;

    участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм охорони земель;

    здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;

    забезпечення здійснення моніторингу земель;

    розроблення та затвердження відповідно до закону нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у галузі охорони земель;

    здійснення контролю за розмірами та порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;

    забезпечення здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

    вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

 
    Стаття 17. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі охорони земель

    До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі охорони земель належать:

    участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;

    здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;

    обмеження чи зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форм власності відповідно до закону, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону земель;

    участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

    участь у розробці нормативно-правових актів у галузі охорони земель;

    участь у розробці та здійсненні заходів щодо економічного стимулювання використання та охорони земель;

    організація моніторингу земель;

    подання позовів про відшкодування шкоди і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства України про охорону земель;

    здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель;

    вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

 
    Стаття 18. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики в галузі охорони земель

    До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики в галузі охорони земель належать:

    організація розроблення та реалізація загальнодержавних і регіональних програм відтворення родючості ґрунтів;

    участь у формуванні та реалізації державної політики з використання та охорони земель сільськогосподарського призначення;

    організація розробки в установленому законом порядку стандартів, норм і правил з охорони та підвищення родючості ґрунтів;

    проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;

    участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

    розроблення і впровадження рекомендацій та заходів щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування агрохімікатів;

    розроблення механізмів економічного стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів;

    організація та здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про пестициди і агрохімікати в сільськогосподарському виробництві відповідно до закону;

    вирішення інших питань у галузі охорони родючості ґрунтів відповідно до закону.

 
Розділ III
КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

    Стаття 19. Державний контроль за використанням та охороною земель

    Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

    Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

    Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики проводить моніторинг родючості ґрунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення.

 
    Стаття 20. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель

    Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

 
    Стаття 21. Громадський контроль за використанням та охороною земель

    Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюють громадські інспектори, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

 
Розділ IV
СИСТЕМА ЗАХОДІВ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

    Стаття 22. Система заходів у галузі охорони земель

    Система заходів у галузі охорони земель включає:

    державну комплексну систему спостережень;

    розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель;

    створення екологічної мережі;

    здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

    економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів;

    стандартизацію і нормування.

 
    Стаття 23. Державна комплексна система спостережень

    Державна комплексна система спостережень включає топографо-геодезичні, картографічні, ґрунтові, агрохімічні, радіологічні та інші обстеження і розвідування стану земель і ґрунтів, їх моніторинг.

    На базі даних державної комплексної системи спостережень формуються національний, регіональний та місцевий банки даних про стан земель і ґрунтів.

 
    Стаття 24. Загальнодержавна та регіональні програми використання та охорони земель

    Загальнодержавна програма використання та охорони земель розробляється відповідно до програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку України та охорони довкілля.

    Загальнодержавна програма використання та охорони земель визначає склад та обсяги першочергових і перспективних заходів з охорони земель, а також обсяги і джерела ресурсного забезпечення виконання робіт з їх реалізації.

    Регіональні програми використання та охорони земель розробляються відповідно до загальнодержавної програми з урахуванням місцевих особливостей.

    Виконання загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель забезпечується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених законом.

 
    Стаття 25. Документація із землеустрою в галузі охорони земель

    Документацією із землеустрою в галузі охорони земель є схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, що включають заходи еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель, удосконалення співвідношення і розміщення земель та сільськогосподарських угідь, систем сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни.

    У разі необхідності в складі схем землеустрою може розроблятися проект землеохоронних заходів для конкретної земельної ділянки.

    Проектом землеохоронних заходів визначаються види, обсяги, порядок здійснення та фінансування цих заходів. Відповідно до видів та обсягів землеохоронних робіт встановлюються екологічні обмеження щодо використання земель.

    Документацією із землеустрою повинні передбачатися обмеження щодо господарського використання земель, які виконують важливі екосистемні функції (схили, водоохоронні зони тощо).

    Власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою.

 
    Стаття 26. Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель

    Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель включають:

    поділ земель за цільовим призначенням з урахуванням природних умов, агробіологічних вимог сільськогосподарських культур, розвитку господарської діяльності та пріоритету вимог екологічної безпеки;

    установлення вимог щодо раціонального використання земель відповідно до району (зони);

    визначення територій, що потребують особливого захисту від антропогенного впливу;

    установлення в межах окремих зон необхідних видів екологічних обмежень у використанні земель або ґрунтів з урахуванням їх геоморфологічних, природно-кліматичних, ґрунтових, протиерозійних та інших особливостей відповідно до екологічного району (зони).

    Порядок здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель визначає Кабінет Міністрів України.

 
    Стаття 27. Економічне стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів

    Держава здійснює економічне стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів землевласниками та землекористувачами шляхом:

    надання податкових і кредитних пільг фізичним і юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи щодо захисту земель від ерозії, підвищення родючості ґрунтів та інші заходи, передбачені загальнодержавними і регіональними програмами використання та охорони земель;

    звільнення землевласників і землекористувачів від плати за землю, за земельні ділянки, на яких виконуються роботи з меліорації, рекультивації, консервації земель та інші роботи щодо охорони земель на період тимчасової консервації, будівництва та сільськогосподарського освоєння земель відповідно до затвердженої документації із землеустрою;

    компенсування сільськогосподарським товаровиробникам недоодержаної частки доходу внаслідок консервації деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земель;

    застосування прискореної амортизації основних фондів землеохоронного і природоохоронного призначення.

    Компенсація витрат, понесених землевласниками та землекористувачами на покращення екологічного стану земель та підвищення родючості ґрунтів, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідно до загальнодержавних і регіональних програм охорони земель.

    Підставою для розгляду питання про економічне стимулювання заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів є заява чи клопотання землевласників і землекористувачів до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють регулювання у сфері охорони земель, за місцезнаходженням земельної ділянки.

    До заяви чи клопотання додається висновок органів виконавчої влади з питань аграрної політики про покращення екологічного стану земель і підвищення родючості ґрунтів згідно з даними агрохімічного паспорта земельної ділянки.

    Порядок економічного стимулювання заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів встановлює Кабінет Міністрів України.

 
Розділ V
ДЕРЖАВНІ СТАНДАРТИ І НОРМАТИВИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

    Стаття 28. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель

    Стандартизація і нормування в галузі охорони земель полягають у забезпеченні екологічної та санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом визначення вимог щодо якості земель, родючості ґрунтів і допустимого антропогенного навантаження та господарського освоєння земель.

 
    Стаття 29. Стандартизація в галузі охорони земель

    До нормативних документів із стандартизації в галузі охорони земель належать:

    терміни, поняття класифікації;

    методи, методики і засоби визначення складу та властивостей земель;

    вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації про якість земель, прогнозування зміни родючості ґрунтів;

    вимоги щодо раціонального використання та охорони земель;

    технічні умови щодо процесів та послуг у сфері охорони земель;

    метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт;

    інші нормативні документи із стандартизації у галузі охорони земель.

    Нормативні документи в галузі охорони земель розробляються, затверджуються, перевіряються і переглядаються в порядку, встановленому Законом України "Про стандартизацію".

 
    Стаття 30. Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів

    У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі нормативи:

    гранично допустимого забруднення ґрунтів;

    якісного стану ґрунтів;

    оптимального співвідношення земельних угідь;

    показників деградації земель та ґрунтів.

    Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлює Кабінет Міністрів України.

 
    Стаття 31. Нормативи гранично допустимого забруднення ґрунтів

    Нормативи гранично допустимого забруднення ґрунтів визначаються з метою встановлення критеріїв придатності земель для використання їх за цільовим призначенням.

    До нормативів гранично допустимого забруднення ґрунтів належать:

    гранично допустимі концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо;

    максимально допустимі рівні забруднення ґрунтів радіоактивними речовинами.

 
    Стаття 32. Нормативи якісного стану ґрунтів

    Нормативи якісного стану ґрунтів встановлюються з метою запобігання їх виснаженню і використовуються для здійснення контролю за якісним станом ґрунтів.

    Нормативи якісного стану ґрунтів визначають рівень забруднення, оптимальний вміст поживних речовин, фізико-хімічні властивості тощо.

 
    Стаття 33. Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь

    Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на них, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь.

    До нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать:

    оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів;

    оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах.

 
    Стаття 34. Нормативи показників деградації земель та ґрунтів

    Нормативи показників деградації земель установлюються для кожної категорії земель з метою запобігання погіршенню їх стану і використовуються для здійснення контролю за використанням та охороною земель.

    До нормативів показників деградації земель належать показники гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також нормативи інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення.

    Використання в сільськогосподарському виробництві сільськогосподарської техніки, питомий тиск ходових частин на ґрунт якої перевищує нормативи, забороняється.

    Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення встановлюються з урахуванням даних агрохімічної паспортизації земель.

    При встановленні показників інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення визначаються сільськогосподарські культури, вирощування яких обмежується або забороняється, а також технології та окремі агротехнічні операції щодо їх вирощування.

    Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення використовуються в процесі складання проектно-технологічної документації на вирощування сільськогосподарських культур.