Система відліку часу, яку запропонував (1583) історик з м. Лейдена (Голландія) Ж. Скалігер для полегшення хронологічних обчислень та зіставлення дат, зареєстрованих в історичних джерелах різних епох і народів за різними календарями та ерами. Використовується в історії, астрономії та інших науках для обчислення великих проміжків часу.

Відлічують моменти часу тільки в добах (датах) та їх десяткових частках упродовж періоду 7980 років, названого періодом або ерою Скалігера. Тривалість періоду визначена добутком трьох чисел: 28 років – сонячний цикл, або період, коли збігаються дні тижня в юліанському і григоріанському календарях з датами місяця, 19 років – Ментонів цикл, або період збігу з календарними датами фаз Місяця, 15 років – період римського індикаційну, по закінченню якого в Римській імперії поновлювали списки платників податків. Збіг початків усіх трьох циклів припав на 1.01.4713 до Різдва Христова за юліанським календарем, тому ця дата прийнята за перший день ери Скалігера.  Початком Юліанської дати є грінвицький південь (12^h UT). Перед або після номера дня ставиться позначення JD. Наприклад, початок сучасного обчислення (1 січня першого року) це JD 1721426, кінець ХХ сторіччя, 31.12.2000, це 2451910 JD. Закінчення періоду Скалігера припадає на 22.01.3268 за григоріанським календарем або 2914695 JD, після цього почнеться другий період Скалігера знову з JD 1.

Взаємні переходи між календарними датами та Юліанськими датами виконують за допомогою спеціальних таблиць, наприклад., в астрономічних щорічниках, або за допомогою відповідних алгоритмів.

У космічній геодезії для зручності обчислень використовують систему модифікованих Юліанських дат (MJD), в якій зсунуто початок відліку часу, так що він припадає на JD 2400000.5, тобто на початок гринвіцької доби 17.11.1858: MJD = JD – 2400000.5.