необоротний процес історичного розвитку живої природи на Землі шляхом перетворення одних органічних форм в якісно інші внаслідок їх адаптації до умов існування, що неперервно змінюються. Результат еволюції – величезна різноманітність організмів земної кулі.

тварини, що живляться найрізноманітнішою рослинною й тваринною їжею (наприклад, таргани, сарана, свині, бурий ведмідь, ворони).

верхня зона Світового океану, куди проникає достатня для фотосинтезу кількість сонячного світла.

1) у Стародавній Греції – назва відомої грекам частини населеної землі з Елладою в центрі;

2) сукупність населених людиною областей нашої планети.

Лінія перетину земної кулі з площиною, що проходить через центр землі, перпендикулярно до осі її обертання. Всі точки екватору мають географічну широту 0^о. Цей екватор називають також земним, він ділить землю на північну та південну півкулі. Довжина географічного екватору 40 075 696 м.

Простий механічний або оптичний маркшейдерсько-геодезичний прилад для побудови на місцевості кутів величиною 45⁰, 90⁰, 135⁰.

Руйнування гірничої породи сповзаючим глетчерним льодовиком. Зокрема руйнування ложа льодовика вмерзлими в лід уламками гірничої породи.

Префікс, що означає "зовні", "поза чимось".

геологічні процеси (вивітрювання, ерозія, абразія та інші), що відбуваються на поверхні Землі та у верхніх шарах земної кори. Зумовлені сонячною енергією, гравітаційними силами й життєдіяльністю організмів.

Зовнішня оболонка атмосфери, починається з висоти близько 1000 км, звідки дуже рухливі легкі атоми водню можуть вилітати у космічний простір.