Один з класів малих тіл Сонячної системи. Вперше рух комет пояснив Е. Галлей. Зареєстровано більше 1000 комет. Деякі з них поверталися до Сонця декілька разів (їх відомо близько 80). Раз на 20 років з’являється комета, яку добре видно неозброєним оком, усі інші – це комети, які видно лише у телескоп.
На значних відстанях від Сонця комети є брилами твердої речовини – звичайного льоду і льоду з метану та аміаку. У них вморожені гірські породи і метали. Це ядро комети. З наближенням комети до Сонця лід починає випаровуватися, утворюючи голову комети, а під дією сонячного вітру частина речовини комети здувається вбік, утворюючи хвіст, який деколи простягається на відстань 150 млн. км, утворюючи в небі дугу до 300 млн. км.
Від астероїдів комети відрізняються великою різноманітністю кутів нахилу орбіти до площини екліптики.
Комети виявляють недалеко від Сонця. Їм приписують імена відкривачів, тому й тепер їх пошуками займаються багато аматорів. У XIX сторіччі 98%, а у XX сторіччі 74 % комет відкрили аматори.