Рух одного небесного тіла відносно іншого (планети навколо Сонця, супутника навколо планети тощо), що має зазвичай значно більшу масу, під дією лише однієї сили – їх взаємного притягання, яка описується законом всесвітнього тяжіння. При цьому обидва тіла розглядаються як матеріальні точки, або кулі з рівномірним розподілом мас за густиною (куля і матеріальна точка з однаковими масами мають однаковий гравітаційний потенціал).

 Теорія обчислення незбуреного руху називається у небесній механіці також задачею двох тіл. В астродинаміці та космічній геодезії найчастіше розглядається обмежена, або відносна, задача двох тіл – це незбурений рух штучного небесного тіла відносно планети як нерухомого центра притягання. При цьому планета (притягуючи небесне тіло) має значно більшу масу, ніж штучне небесне тіло (притягуване тіло), тобто масою останнього здебільшого можна знехтувати. У такій найпростішій моделі рух штучного небесного тіла відбувається строго за законами Кеплера, тому його ще називають кеплерівським, або кеплеровим.

Траєкторія кеплерівського руху називається незбуреною, або кеплерівською орбітою. Вона має форму кривої другого порядку, в одному з фокусів якої міститься центр притягання. Розташування орбіти в просторі, її форму і розміри визначають елементи орбіти – шість незалежних один від одного та від часу параметрів.

сукупність організмів, які мешкають біля поверхневої плівки води, прикріплюються до неї або пересуваються по ній зверху чи знизу. До нейстону належать найпростіші, одноклітинні водорості, клопи – водоміри, личинки комарів, мальки риб та ін.

сукупність пелагічних тварин, які здатні активно плавати, протистояти течії і долати значні відстані (риби, китоподібні, головоногі молюски та ін.). До нектону належать також тварини, які розмножуються на суші, а живляться у воді (наприклад, ластоногі, пінгвіни, водяні черепахи).

рослини, що ненавмисно занесені людиною або мігрували самі до місцевої флори в порівняно недавній історичний час і трапляються як в агроценозах (наприклад, бур’яни), так і в природних фітоценозах (подорожник, елодея та інші). Поява неофітів найчастіше пов’язана з господарською діяльністю людини й недотриманням карантинних заходів.

водойма або її ділянка, де відбувається нерест риби. Гідротехнічні споруди на річках ускладнюють підхід цінних промислових риб до природних нерестовищ. Тому часто влаштовують штучні нерестовища з гальки, гілок дерев, закріплюваних на дні річок, та ін.

Геодезичний прилад, призначений для вимірювання різниць висот двох точок. За способом вимірювання нівеліри поділяють на: прилади з горизонтальним променем візування, мікронівеліри та нівеліри гідромеханічні. 

За особливостями конструкцій нівеліри із горизонтальним променем візування поділяють на дві групи: нівелір з циліндричним рівнем та нівелір з компенсатором. За способом зчитування розрізняють нівеліри звичайні (рейку відлічує людина) та цифрові.

За точністю нівеліри поділяють на високоточні (з основним призначенням для нівелювання І та ІІ кл. та високоточних інженерних задач), точні  (для нівелювання ІІІ і ІV кл.) і технічні (для вишукувальних та будівельних робіт).

Геодезична мережа, висоти пунктів якої над рівнем моря визначені геометричним нівелюванням.

Геодезичний знак, що закріплює пункт нівелірної мережі.

Визначення перевищень.

процес мікробіологічного перетворення в ґрунті й воді відновлених сполук азоту (аміаку, амонійних солей) в окиснені неорганічні (нітрати) – основну форму азотного живлення рослин. Нітрифікація – основний шлях утворення нітратів у природі; відіграє першорядну роль у кругообігу азоту в біосфері. Нітрифікація свідчить про завершення процесів мінералізації в екосистемі.