Періодичне спостерігання за об'єктами та явищами з метою виявлення їх кількісних та якісних змін

Кут між прямовисною лінією і нормаллю до поверхні земного еліпсоїда в даній точці.

зміна видимого положення світила на небесній сфері, зумовлена рухом Сонячної системи у просторі. Наближено вважають, що цей рух не змінюється ані за числовим значенням, ані за напрямом. Під час розрахунків вікової аберації світла швидкість спостерігача приймають за швидкість руху Сонця відносно зір.

Вісь проектованої лінійної споруди, позначена на місцевості або нанесена на графічний документ чи задана просторовими координатами в цифровій моделі місцевості.

розвіювання верхніх горизонтів ґрунту сильними вітрами. При цьому ґрунт втрачає найдрібніші частинки, з якими виносяться найважливіші для родючості компоненти (гумус та його мінеральні складові). При вітровій ерозії ґрунту оголюються корені рослин (насамперед культурних), через що вони гинуть. Крім того, перенесені вітром частинки ґрунту відкладаються товстим шаром в укритих від вітру місцях, засипаючи рослинність. Вітрова ерозія ґрунту нерідко відбувається й узимку, коли вітром здувається сніговий покрив. Найкатастрофічніші втрати ґрунту при вітровій ерозії в окремі роки становлять 400 т/га. Вітрова ерозія ґрунту особливо інтенсивно проявляється в степових і лісостепових районах.

Лінія, що безпосередньо обмежує картографічне зображення або найближча до нього.

Зона всередині Землі, де виникають руйнування і залишкові деформації. Центр цієї зони називають гіпоцентром землетрусу.

процес руйнування ґрунту водними потоками (талими, зливовими й дощовими водами). Зазвичай виникає на пересіченій місцевості; найінтенсивніше проявляється в гірських районах. Розрізняють водну ерозію ґрунту поверхневу або площинну (змивання з положистих схилів), що сприяє згладжуванню нерівностей рельєфу, та лінійну (утворення вибоїн, яругів, балок, долин), що призводить до розчленування земної поверхні. Швидкість утворення яругів залежить від крутизни схилу, характеру ґрунту, природно-кліматичних умов. Найнебезпечніші форми водної ерозії ґрунту у горах – селі та зсуви, що виникають унаслідок знищення гірських лісів, перевипасу худоби, яка своїми копитами розбиває рослинний і ґрунтовий покрив. При водній ерозії ґрунту урожайність на змитих ґрунтах знижується в 10...12 разів, погіршується якість зерна; відбуваються замулювання водойм, їх евтрофікація тощо.

співвідношення між кількістю води, що надходить, і тією, що витрачається, на будь-якому етапі кругообігу води на планеті.