Уточнена, порівняно з незбуреним рухом, модель, в якій, крім основної сили – ньютонівської взаємодії притягуючого (наприклад, планета) та притягуваного (супутник) небесних тіл, – береться до уваги дія ще хоча б однієї додаткової сили. У випадку штучного небесного тіла Землі додаткові сили зумовлені відхиленням будови планети від кулі з рівномірним розподілом внутрішніх мас, притяганням небесного тіла масою земної атмосфери, Місяцем, Сонцем, опором рухові небесного тіла верхніх шарів атмосфери, тиском сонячних променів на його поверхню тощо. Ці сили зумовлюють у русі небесного тіла неперервно або періодично діючі прискорення, значно менші, ніж викликане основною ньютонівською силою. Вони не змінюють якісну картину руху, лише вносять у нього збурення – відхиляють траєкторію небесного тіла від його обчисленої незбуреної орбіти. Іх називають збурювальними силами, а зумовлені ними прискорення – збурювальними прискореннями.