окремий організм (індивід або особина), що в ході еволюції пристосувався до життя в певному середовищі (біотопі). Розрізняють аеробіонтів (населяють суходіл і повітря), гідробіонтів (мешканці водойм), геобіонтів (живуть у ґрунті), паразитів (живуть в інших організмах) і т.д. Організми, здатні жити в різних умовах, називають еврибіонтами; тих, які мешкають лише строго в певних умовах, - стенобіонтами.

сукупність типів відмінностей об’єктів органічного світу (універсуму) будь-якого простору (території, акваторії, планети), що визначаються на підставі вибраного критерію. Видова біорізноманітність – сукупність усіх видів організмів, що населяють нашу планету, тобто загальний генофонд Землі. Генетична біорізноманітність – сукупність генофондів різних популяцій одного виду. Екосистемна біорізноманітність – сукупність екосистем планети на всіх рівнях, починаючи з біогеоценотичного.

Біорізноманітність – найбільша цінність з екологічної, генетичної, соціальної, економічної, наукової, освітніх, рекреаційних та естетичних позицій. Біорізноманітність – найважливіша умова еволюції і збереження систем життєзабезпечення біосфери.

Лінзи гірських порід значної довжини (десятки і сотні м), складені біогермними вапняками.

Одна із сфер географічної оболонки Землі, що утворюється на межі атмосфери, гідросфери і земної кори. Характеризується: наявністю живих організмів (рослини, мікроорганізми, тварини) і виникненням ґрунтів, які створюють неперервну «плівку життя» на планеті. Межа біосфери встановлюється залежно від розподілу організмів: верхня межа збігається з озоновим шаром в атмосфері (25-30 км), нижня – з дном глибоководніших впадин океанів і корою вивітрювання на сущі. Концентрація організмів у біосфері спостерігається у верстві завтовшки декілька десятків метрів. Ця верства в межах біосфери, де поширені рослини, називається фітосферою.

охоронювані, найхарактерніші еталонні ділянки біосфери (території, акваторії) в різних зонах географічного світу, де діє режим абсолютного заповідання. Біосферні заповідники призначені для збереження природних екосистем та їхнього генофонду, постійного здійснення екологічного моніторингу. Концепцію біосферних заповідників розроблено в рамках Програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" для формування міжнародної мережі територій, що підлягають особливій охороні, обміну інформацією щодо охорони природи та раціонального використання екосистем, а також для забезпечення можливості зіставлення результатів досліджень аналогічних проблем і природних комплексів у різних регіонах світу.

На нашій планеті близько 350 біосферних заповідників, і три з них розташовані на території України: Асканія-Нова, Чорноморський і Карпатський.

живе населення екосистеми будь-якого рангу; історично складена сукупність організмів, об’єднаних спільною областю поширення. На відміну від біоценозу, види, що входять до складу біоти, можуть не мати екологічних зв’язків. Проте здебільшого одну й ту саму сукупність організмів можна розглядати і як біоту (з позицій біогеографії), і як біоценоз (з позицій екології).

група особин у межах місцевої популяції з однаковим генотипом, які різняться деякими особливостями способу життя або поведінки, але не мають різких морфологічних відмінностей від інших особин того самого виду. Часто як синонім біотипу вживають термін життєва форма.

Мінерал класу силікатів.

Споруда для біологічного (з застосуванням мікроорганізмів) очищення побутових і промислових стічних вод.

історично складена сукупність популяцій різних видів рослин, тварин, мікроорганізмів, які насе6ляють певний біотоп. Організми в біоценозі – рослини (продуценти), тварини (консументи) та мікроорганізми (редуценти) – пов’язані складними біотичними взаємозв’язками. У взаємодії із середовищем проживання біоценоз утворює біогеоценоз. Сукупність рослин, що населяють біоценоз, становить фітоценоз, тварин – зооценоз. Приклади біоценозів – сукупність організмів ділянки лісу, струмка, ставка.